1. Психологічна та соціальна установка, за якої індивідуум або група вважають власні соціальні норми, цінності та культуру центральними, найважливішими або вищими за норми, цінності та культуру інших груп; тенденція оцінювати явища виключно з позиції власної соціальної групи.
2. У соціології та антропології — концепція або підхід, що розглядає суспільство, його структуру та інститути як первинну та центральну реальність для аналізу людської поведінки, часто в протиставленні до індивідуалістичних підходів.