1. Напрям у соціології, який розглядає суспільство як первинну реальність, а індивіда та його психіку — як продукт соціальних відносин, надаючи пріоритет соціальним структурам, інституціям та колективним явищам над індивідуальними.
2. Методологічний принцип у гуманітарних науках, згідно з яким будь-яке явище (релігійне, правове, моральне, мистецьке тощо) має пояснюватися передусім соціальними факторами та його функцією в суспільстві.
3. У ширшому, неакадемічному вживанні — надмірне акцентування, абсолютизація соціальних чинників при аналізі будь-яких явищ за рахунок інших аспектів (психологічних, біологічних, індивідуальних).