сотниченко

1. Прізвище українського походження, утворене від слова «сотник» — військового чину або посади козацької доби.

2. Історична особа — представник козацької старшини або військовий діяч, чиї предки обіймали посаду сотника.

3. (У переносному значенні) Людина, яка виявляє лідерські якості, володіє авторитетом у певному колі або спільноті, за аналогією з козацьким сотником.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |