Значення
-
(розм., зневажл.) Носова слина, густа маса, що виділяється з носа при нездоров’ї або плачі.
-
(перен., розм., зневажл.) Про недосвідчену, наївну, легковажну або незначну людину (часто про дитину або молодого чоловіка).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сопля, р. соплі, д. соплі, з. соплю, о. соплею, м. соплі, к. сопле
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘сопля’ походить від праслов’янського *soplь, що означає ‘слиз, виділення з носа’. Воно пов’язане з дієсловом *sopti (sopěti) — ‘сопіти, дихати з шумом, видихати’. Це праслов’янське коріння має відповідники в багатьох слов’янських мовах: російське ‘сопля’, білоруське ‘соплі’, польське ‘sopel’ (бурулька), словацьке ‘sopel’ (сопля), болгарське ‘сопол’ (сопля), а також у старослов’янській мові — ‘сопль’. Споріднені слова знаходимо і в інших індоєвропейських мовах: давньоісландське ‘safi’ (сік дерева), нижньонімецьке ‘sabben’ (бризкати слиною), авестійське ‘vi-šapa’ (той, хто має отруйні соки). Таким чином, слово ‘сопля’ має давнє походження, пов’язане з уявленнями про рідкі виділення та шумне дихання.