сопіль

1. Старовинний український духовий музичний інструмент типу флейти з трьома або шістьма ігровими отворами, що виготовлявся з дерева (здебільшого верби, клена, ліщини) або очерету.

2. Назва різних видів народних духових інструментів (сопілка, флояра, денцівка тощо), що поширені в українській музичній традиції.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |