1. У фонетиці: приголосний звук, що утворюється з мінімальною шумовістю та може виконувати функцію голосного, утворюючи вершину складу (наприклад, [л], [м], [н], [р], [й]).
2. У лінгвістиці: загальна назва для голосних і дзвінких приголосних звуків, що характеризуються переважанням музичного тону над шумом.