Значення
-
Форма давального відмінка займенника “себе”, що вказує на дію, спрямовану на самого суб’єкта, або виражає інтерес, вигоду, призначення для нього.
-
Частка, що вживається для надання дії відтінку невимушеності, байдужості, самостійності або тривалості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. соб, р. собу, д. собові, з. соб, о. собом, м. собі, к. собе
Приклади з художньої літератури
-
Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка*,
На голові — шапочка,
На спині — латочка,—
Чи хороша моя казочка?
— Погана!
— І ти кажеш “погана”,
і я кажу “погана”.
Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка,
На його лобі — шапочка,
На спині — латочка,—
Чи хороша моя казочка?
— Відчепись!
— І ти кажеш “відчепись”,
і я кажу “відчепись”.
Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка,
На його лобі — шапочка,
На спині — латочка,—
Чи хороша моя казочка? —
“Слухаюча голова” мовчить.
— І ти мовчиш, і я мовчу.
Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка
(і так далі переказується без кінця).
— Чи хороша ж моя казочка?
___________________— Олена Пчілка