снігоцвіт

[sniɦot͡sʋit] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Рід рослин родини амарилісових, що цвіте навесні, часто ще до повного танення снігу; підсніжник (Galanthus).

  2. Поетичний образ ранньої весни, коли перші квіти пробиваються крізь сніг, або сам сніг, що нагадує пелюстки квітів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. снігоцвіт, р. снігоцвіту, д. снігоцвітові, з. снігоцвіт, о. снігоцвітом, м. снігоцвіті, к. снігоцвіте

Більше записів