Древослів

Словник Української Мови

смішкуватий

[smiʃkuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який схильний часто сміятися, любить посміхатися, має веселу, жартівливу вдачу.

  2. Який викликає усмішку своєю незвичністю, кумедністю, дивним або несерйозним виглядом.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. смішкуватий, р. смішкуватого, д. смішкуватому, з. смішкуватого, о. смішкуватим, м. смішкуватім

Більше записів