служанець

1. (іст.) У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій — державний службовець, який виконував адміністративні, судові або військові обов’язки; урядник.

2. (заст.) Особа, що перебуває на державній або приватній службі; службовець.

3. (перен., рідко) Той, хто ревно та віддано служить ідеї, справі, мистецтву тощо.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |