Значення
-
Абстрактний іменник, що означає властивість бути слушним, тобто відповідним певним вимогам, нормам, обставинам або логіці; правильність, доречність, обґрунтованість.
-
У філософії та етиці — моральна правильність вчинку, рішення або думки; справедливість, правомірність з точки зору загальновизнаних етичних принципів.
-
У логіці та аргументації — логічна коректність міркувань або тверджень; валідність, обґрунтованість з формальної точки зору.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слушність, р. слушності, д. слушності, з. слушність, о. слушністю, м. слушності, к. слушносте