1. Абстрактний іменник, що означає властивість бути слушним, тобто відповідним певним вимогам, нормам, обставинам або логіці; правильність, доречність, обґрунтованість.
2. У філософії та етиці — моральна правильність вчинку, рішення або думки; справедливість, правомірність з точки зору загальновизнаних етичних принципів.
3. У логіці та аргументації — логічна коректність міркувань або тверджень; валідність, обґрунтованість з формальної точки зору.