слухаччин
[sluxɑt͡ʃt͡ʃɪn] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Власна назва, що походить від прізвища українського мовознавця та лексикографа Ярослава Слухача, і вживається для позначення явищ, понять або матеріалів, пов’язаних з його науковою діяльністю.
-
Уживається як складова частина термінів, що позначають конкретні лексикографічні праці, наприклад, “Слухаччин словник” — загальна назва для словників, упорядкованих Ярославом Слухачем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слухаччин, р. слухаччиного, д. слухаччиному, з. слухаччиного, о. слухаччиним, м. слухаччинім