Значення
-
Особа, яка слухає когось або щось, сприймає на слух мовлення, музику, звуки тощо.
-
Студент вищого навчального закладу, який відвідує лекції, але не складає іспитів або не перебуває на стаціонарній формі навчання; також особа, що відвідує певний курс лекцій з метою підвищення кваліфікації або самоосвіти.
-
(заст.) Учень церковно-парафіяльної школи, початкового училища.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слухач, р. слухача, д. слухачеві, з. слухача, о. слухачем, м. слухачеві, к. слухачу