1. Велика група споріднених народів і націй індоєвропейської мовної родини, що розмовляють слов’янськими мовами, об’єднаних спільним походженням, подібністю мови та культурно-історичними ознаками; зазвичай поділяються на три гілки: східні (українці, білоруси, росіяни), західні (поляки, чехи, словаки, лужичани) та південні (болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, чорногорці, боснійці).
2. Представники цих народів.