1. Історико-культурна та ідеологічна течія в Російській імперії середини XIX століття, що протиставляла самобутність і сільську громаду («общину») слов’янських народів, зокрема російського, західному індивідуалізму та раціоналізму, виступаючи за розвиток на власних засадах.
2. Політична та культурна орієнтація, що виявляє особливу прихильність, симпатії до слов’янських народів, їхньої культури, історії та інтересів, часто з акцентом на їхню єдність.
3. У ширшому значенні — захоплення, вивчення та популяризація слов’янської культури, мов, історії та традицій.