слідець [slidɛt͡sʲ] Іменник Буква:С ЗначенняПравопис Значення Той, хто займається слідством, проводить розслідування; слідчий (у 1 значенні). У слов’янській міфології: злий дух, що, за народними повір’ями, переслідує людину, йде за нею слідом, приносить нещастя. Заст. Той, хто йде слідом за кимось; супутник, попутник. Правопис та відмінювання Граматичні форми: н. слідець, р. слідця, д. слідцеві, з. слідця, о. слідцем, м. слідцеві, к. слідцю ←протиударність протиударний→