1. (У фонетиці) Такий, що містить дифтонги, які вимовляються нечітко або мають слабку артикуляцію, коли другий елемент (голосний) звучить менш виразно.
2. (У мовознавстві) Характерний для мови чи діалекту, в якому дифтонги є нестабільними, мають тенденцію до редукції або спрощення в монофтонг.