Значення
-
(У фонетиці) Такий, що містить дифтонги, які вимовляються нечітко або мають слабку артикуляцію, коли другий елемент (голосний) звучить менш виразно.
-
(У мовознавстві) Характерний для мови чи діалекту, в якому дифтонги є нестабільними, мають тенденцію до редукції або спрощення в монофтонг.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. слабодифтонгічний, р. слабодифтонгічного, д. слабодифтонгічному, з. слабодифтонгічного, о. слабодифтонгічним, м. слабодифтонгічнім, к. слабодифтонгічний