Значення
-
Різкий, гучний, переривчастий звук, що виникає внаслідок сильногостиснення голосових зв’язок і раптового видиху, який виражає сильний біль, раптовий жах, відчай або інше гостре переживання.
-
У лінгвістиці та літературознавстві — короткий вигук, окрема вислівна одиниця, що передає сильну емоцію (наприклад, “ой!”, “ах!”, “ага!”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скрик, р. скрику, д. скрикові, з. скрик, о. скриком, м. скрикові, к. скрику