1. Властивість топологічного простору, при якій будь-яке його відкрите покриття має таке скінченне підпокриття, що об’єднання множин цього підпокриття є лінійно зв’язаним (тобто будь-які дві точки цього об’єднання можна з’єднати шляхом, що цілком у ньому лежить).
2. У більш загальному розумінні — властивість математичного об’єкта (наприклад, групи) мати скінченну кількість зв’язаних компонент або скінченну породжуючу множину певного типу, що забезпечує його зв’язаність.