1. (математика, теорія автоматів) Властивість формальної системи або автомата, коли її поведінка та стан повністю описуються скінченним набором правил, станів або конфігурацій, без необхідності звертатися до нескінченної інформації.
2. (логіка, інформатика) Властивість об’єкта (наприклад, алгоритму, мови, структури даних), яка означає, що він може бути коректно визначений або заданий за допомогою скінченної (обмеженої) кількості інформації або кроків.