Значення
-
Властивість або стан, коли щось відбувається, повторюється або існує скінченну (обмежену) кількість разів; обмеженість у кількості повторень або проявів.
-
(Математика) Характеристика елемента, операції або структури, пов’язана з можливістю його скінченного (обмеженого) застосування, відтворення або комбінування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скінченнократність, р. скінченнократності, д. скінченнократності, з. скінченнократність, о. скінченнократністю, м. скінченнократності, к. скінченнократносте