Значення
-
Вищий ступінь чернецтва в православ’ї та греко-католицизмі, що передбачає урочисте складання обітниць відречення від світу та суворе дотримання аскетичних правил; стан схимника або схимниці.
-
Монастир або окрема частина монастиря, де проживають ченці або черниці, які прийняли схиму.
-
Переносно: відлюдний, самітницький спосіб життя, повна відданість якійсь справі чи ідеї, що нагадує аскетизм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. схимництво, р. схимництва, д. схимництву, з. схимництво, о. схимництвом, м. схимництві, к. схимництво