1. Філософська течія середньовіччя, що поєднувала християнське богослов’я з логічними методами античної філософії (переважно Арістотеля), характеризувалася формальним, абстрактним міркуванням, часто відірваним від практичного досвіду та спрямованим на обґрунтування догматів віри.
2. (Переносне значення) Безплідне, формальне, відірване від життя та практики мудрування, надмірне захоплення абстрактними, дріб’язковими питаннями та суто словесними доведеннями.