1. Історична епоха в європейській та світовій історії, що охоплює період між античністю (стародавнім світом) і Новими часами (часом Відродження), приблизно з V до XV століття н.е., для якої характерні феодальний лад, панування релігійного світогляду та станово-корпоративний устрій суспільства.
2. Період історії певного народу, країни чи регіону, що відповідає за ознаками цій загальноєвропейській епосі.
3. Переносно: про стан застію, відсталості, консервації застарілих норм у якійсь галузі суспільного життя, науки, культури тощо.