Словник Української Мови
Буква
1. Послідовники давньогрецького філософа Піфагора, які об’єднувалися в релігійно-філософське та політичне товариство, що виникло в VI ст. до н.е. в Південній Італії; піфагорійська школа.
2. Представники напряму в філософії та математиці, що розвивають ідеї Піфагора та піфагорійської школи в пізніші часи.
Приклад 1:
Найчастіше він використовує висловлювання з морально-етичних питань представників таких філософських шкіл, як піфагорійці, кініки, кіренаїки, стоїки. В розв’язанні морально-етичних проблем для українського філософа авторитетами є Піфагор, Діоген, Сократ, Епікур, Плутарх, Епіктет, Сенека.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”