1. Філософська течія середньовіччя, що поєднувала християнську догматику з логічними методами античної філософії (переважно Арістотеля), характеризувалася відірваністю від практики, абстрактними міркуваннями та намаганням дати раціональне обґрунтування віросповідним істинам.
2. Порожнє, безплідне мудрування, відірване від життя та практичного досвіду; формалізм, заснований на суто абстрактних, догматичних міркуваннях.
3. У широкому розумінні — традиційна, консервативна та догматична система освіти або мислення, що ґрунтується на непохитних авторитетах і формальній логіці, а не на практиці та експерименті.