скарбівник

1. Особа, яка збирає, зберігає або вивчає матеріальні чи духовні цінності (скарби), часто у значенні колекціонера або охоронця культурної спадщини.

2. Власна назва (топонім) — села в Україні, зокрема села Скарбівник у Миколаївській області, назва якого походить від історичної присутності скарбів або скарбниць на цій території.

3. Застаріле або діалектне — скарбник, скарбничий: службова особа, відповідальна за зберігання державної або військової казни (скарбниці).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |