сіва

[siʋɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (у буддизмі) Священний текст, одна з трьох основних частин буддійського канону Тіпітака (Трипітака) на мові палі, що містить правила монашого життя та дисципліни для ченців і черниць.

  2. (у буддизмі) Назва першої, найбільшої за обсягом “кошини” (розділу) палійського канону — Віная-пітаки, присвяченої монашим правилам, процедурним питанням та історії встановлення заповідей.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сів, р. сіва, д. сівові, з. сіва, о. сівом, м. сіві, к. сіве

Більше записів