сірник

1. Тонка дерев’яна паличка (рідше — з іншого матеріалу), один кінець якої вкрито запальною сумішшю, що займається від тертя; призначена для добування вогню.

2. Розм. Те саме, що сірникова коробка, коробок сірників.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |