Древослів

Словник Української Мови

сірник

[sirnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Тонка дерев’яна паличка (рідше — з іншого матеріалу), один кінець якої вкрито запальною сумішшю, що займається від тертя; призначена для добування вогню.

  2. Розм. Те саме, що сірникова коробка, коробок сірників.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сірник, р. сірника, д. сірникові, з. сірник, о. сірником, м. сірникові, к. сірнику

Більше записів