Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* СІНОВ А Л , у, ч., рідко . Те саме , що сінн и к 1. – І я не тутешній ,- обізвався третій [ дідуган ], що сидів на східцях драбини до сіновалу (Л. Янов., І, 1959, 359); Парубок відкрив двері , що чимось були підперті зсередини , увійшов до хліва , поліз на сіновал (Тют., Вир , 1964, 256).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сіновал, р. сіновалу, д. сіновалові, з. сіновал, о. сіновалом, м. сіновалі, к. сіновале