1. (анатомія) Особливість будови кісток, при якій вони мають форму, що нагадує сідло, з двома взаємно перпендикулярними вигинами (опуклістю та увігнутістю), що забезпечує міцне та рухоме з’єднання; характерна, зокрема, для сідлоподібного суглоба.
2. (геоморфологія) Форма рельєфу, що являє собою пониження у гірському хребті або на вододілі, що має вигляд сідла між двома суміжними вершинами.