січа

[sit͡ʃɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Історична назва військового табору, укріпленого поселення або центру козацького регіону (наприклад, Запорозька Січ), де знаходилася старшина, управління, церква, військові курені та інші споруди.

  2. Рублена рана, поріз на тілі, завданий ріжучим предметом; січка.

  3. Різка, кривава битва, жорстока сутичка, побоїще.

  4. Дія за значенням дієслова «сікти»; різання, рубка, січення чогось (наприклад, січа лісу).

  5. Місце, де вирубали ліс; галявина, січавина.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. січа, р. січі, д. січі, з. січу, о. січею, м. січі, к. січе

Більше записів