шина

[ʃɪnɑ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Гумовий або гумово-тканинний порожнистий обруч, що надівається на обід колеса для збільшення його пружності та зменшення тряски під час руху; покришка.

  2. Пристрій для нерухомої фіксації пошкодженої кінцівки або іншої частини тіла при травмах, переломах для забезпечення спокою та правильного зрощення.

  3. Довгаста металева, дерев’яна або пластикова пластина, смуга, що використовується як конструктивний елемент у техніці, будівництві, електротехніці (наприклад, для кріплення, шина живлення, контактна шина).

  4. У комп’ютерній техніці — набір провідників, що забезпечує обмін даними між компонентами комп’ютера (системна шина).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шина, р. шини, д. шині, з. шину, о. шиною, м. шині, к. шино

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘шина’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘шити’, оскільки первісно так називали обід колеса, який ‘зшивали’ з окремих частин. Згодом значення розширилося на гумову покришку колеса.
Споріднені слова:обід, покришка, колесо

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів