Значення
-
Розмовне: швидко рухатися, пересуватися кудись або в різних напрямках; метушитися, тинятися.
-
Розмовне: вправно, спритно і швидко працювати, робити щось; копошитися, управлятися.
-
Спеціальне (технічне): з’єднувати або скріплювати деталі за допомогою шурупа (саморіза), вкручуючи його.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я шурую, ти шуруєш, він шурує, ми шуруємо, ви шуруєте, вони шурують
Походження слова (Етимологія)
Слово «шурувати» походить з німецької мови: від німецького дієслова scheuern, що означає «терти, мити, чистити». Це німецьке слово, у свою чергу, походить від старофранцузького écurer (чистити, перетирати), яке через пізньолатинське scurare продовжує латинське excurare — «піклуватися про щось», утворене за допомогою префікса ex- від дієслова curare — «піклуватися, доглядати, лікувати, готувати». Спочатку слово означало «старанно чистити, скребти, мити щось», а згодом набуло переносних значень: «розвивати енергійну діяльність», «швидко, енергійно кудись іти». Українське слово, можливо, запозичене через польське посередництво (польське szorować), але це не обов’язково. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське шуровать, білоруське шураваць, польське szorować, словацьке šúrovat’, верхньолужицьке šurować, нижньолужицьке surowaś, полабське sürot.