Значення
-
(геол.) Вертикальна або похила товста колоноподібна гірська порода, що прорізує навколишні шари й утворилася внаслідок заповнення магмою вулканічного каналу.
-
(тех.) Основна, нерухома частина верстата, механізму або інструменту, на якій кріпляться інші деталі (наприклад, головний вал, стійка, корпус).
-
(мор., рідк.) Штанга, стійка, щогла (наприклад, шток якоря — стрижень, на якому закріплена нижня частина якоря).
-
(с.-г.) Коротка і товста підземна частина стебла у деяких багаторічних трав’янистих рослин, що несе бруньки та коріння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шток, р. штока, д. штокові, з. шток, о. штоком, м. штокові, к. штоку