Значення
-
Тонкий, гнучкий та довгий прут із дерева або товстого шкіряного ременя, що використовувався в арміях деяких європейських держав (зокрема, Німеччини та Російської імперії) для тілесних покарань солдатів.
-
Історична назва покарання, яке здійснювалося шляхом проганяння провинившого крізь стрій солдатів, кожен з яких завдавав удару таким прутом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шпіцрутен, р. шпіцрутена, д. шпіцрутенові, з. шпіцрутен, о. шпіцрутеном, м. шпіцрутені, к. шпіцрутене
Походження слова (Етимологія)
Слово «шпіцрутен» походить з німецької мови, де воно утворене з двох частин: «Spitze» (шпиль, гострий кінець) та «Rute» (прут, різка). Спочатку воно означало довгу гнучку лозину, якою били засуджених солдатів, проганяючи їх крізь стрій. В українську мову це слово потрапило через російське посередництво. Німецьке «Rute» походить від давньоверхньонімецького «ruota» (жердина) і, можливо, споріднене з праслов’янським *ratiskjo та українським «ратище» (древко списа).