шляпа

1. Головний убір, зазвичай з полями, що захищає від сонця або дощу.

2. Перен. про людину, яка не справляється зі своїми обов’язками, некомпетентна або нерішуча людина (розмовне, зневажливе).

3. Перен. про невдачу, провал, невдалий результат чогось (розмовне).

4. У техніці — металева або пластмасова кришка, покрив, верхня частина деяких пристроїв, механізмів (наприклад, шляпа амортизатора).

5. У поліграфії — великий заголовок у газеті, набраний крупним шрифтом на всю ширину сторінки (професійний жаргон).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |