щупик

1. Тонкий, гнучкий придаток на голові чи передній частині тіла у деяких комах та ракоподібних (наприклад, вусики, антени), що виконує функції органа дотику, нюху, іноді смаку.

2. Допоміжний рухомий придаток на ротових органах у павукоподібних, комах та багатоніжок, що бере участь у захопленні та утриманні їжі.

3. (у медицині) Тонкий гнучкий інструмент у вигляді палички з розширенням на кінці, що використовується для дослідження ран, свищів, порожнин тіла.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |