янчар

1. (історичний термін) Елітний піхотний воїн регулярної армії Османської імперії, що набирався з немусульманського населення (переважно з балканських народів) шляхом дитячого податку (девширме), проходив спеціальну підготовку та був особисто відданий султану.

2. (переносне значення) Про жорстокого, безжалісного виконавця чи найманця, який сліпо виконує волю свого господаря.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |