Значення
-
Зменшувально-пестлива форма від слова “щупа” — невеликий, тонкий стрижень або паличка для дослідження ран, порожнин тіла тощо.
-
Розмовна назва невеликої риби родини коропових з видовженим тілом, поширеної в прісних водоймах Європи (зоол. *Blicca bjoerkna*).
-
Діалектне позначення тонкої, невисокої людини або худорлявої тварини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. щупка, р. щупки, д. щупці, з. щупку, о. щупкою, м. щупці, к. щупко
Походження слова (Етимологія)
Слово «щупка» в українській мові означає кісточку в плодах (сливах, яблуках, грушах тощо). Походження цього слова не зовсім ясне, але, ймовірно, воно пов’язане з дієсловом «щупати» (торкатися, обмацувати) та іменником «щіпка» (пучка). Це пов’язання сягає праслов’янського кореня *ščupati, що означав «доторкатися пучками», а той, у свою чергу, походить від індоєвропейського *skeu-p- «вістря, кінчик (пучка)». Таким чином, «щупка» може буквально означати «те, що можна намацати» або «кісточка, яку можна відчути пальцями».