щітка

1. Пристрій з пучком щетини, волосся або синтетичних волокон, закріплених у основі, призначений для чищення, фарбування, нанесення чогось або розчісування волосся.

2. Частина електричної машини (колекторна щітка), що виконує роль рухомого контакту, зазвичай у вигляді бруска з графіту або металу, що притискається до колектора або контактних кілець.

3. Розмовна назва щічного волосся, невеликих вусів або борідки.

4. У ботаніці — суцвіття деяких рослин (наприклад, у верби), що має видовжену форму і щільно розташовані квітки.

Приклади вживання

Най­няв плуг, волїбТ’зо­равіоле, засіяв, за­бо­ро­нив; зійшло – як щітка! У ко­со­ви­цю став за ко­са­ря,- ви­ко­сив два­над­цять ко­пиць сіна. — Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |