щедрівка

Тринадцять алогій 297~ÎÐÀÒÈ ÌÅÒÅËÈÊÀÌÈ 1 всілися зірки кругом місяця та й гріються комин вийшов з хати затяг люльку — морозенко бач а Морозенко на крижану скрипку дорозі — дзвенидорозі грає аби порипувала воротам — дзвениворотам аби поскрипували а стежечці та хай подзвонює метелиця дметьсядсердиться а її метелики за одним смичком у криштальці перемінилися бо йдедіде щедрівка золота підківка І. Калинець. Невольнича муза ~298 2 переконай метелика який сто разів за зиму гинув у міжвіконні оту роздмухану попелинку у промінні що є кольори яскравіші від його крил що є осяєний луг незапилена гаряча квітка і несфальшоване сонце переконай метелика і він промовить впряжіть мене у блискучий плуг у співучий плуг я хочу переорати переліг снігу хай зійде трава квітка і сонце хай виросте пам’ять про луг Тринадцять алогій 299~3 поясни йому що морозяні мальви на шибках виростають без жодного коріння навіть срібного буяють безшелесно і так же зникають білими невідомо куди поясни що наша земля має досить коріння десь у засипаних городищах стлілих мечах покришених дзбанах соняшниках колядок з яких майже повипадали зернятка слів навіть камінь нашого краю вростає у стіну міста міцним корінням І. Калинець. — Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”