Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “щебетати” — виведення птахами, переважно дрібними, характерних коротких, дзвінких, часто мелодійних звуків.
2. Звуки, що утворюються внаслідок такої дії; безладний, багатоголосий галас від голосів птахів.
3. Переносно — голосна, швидка, оживлена, часто легковажна розмова, перепалка або сміх групи людей (переважно жінок або дітей).
Он от іволга співає дуже не зле, та й горобчикове щебетання буває любе, і вони щасливі собі. А якбищо горобчик або іволга захотіли були неодмінно поставати геніальними солов’ями, то, певне, що й другим смішні були б їхні силування, та й вони самі були б нещасливі… Щодо мене особисто, то я радий, що я анітрохи не цікавлюся знати про себе, чи талан я, чи так собі середній робітник. — Тютюнник Григорій, “Вир”