1. Релігійно-філософська течія в індуїзмі, що визнає верховним божеством Шиву (Шайву) та його активну творчу та руйнівну силу; шиваїзм.
2. Одна з основних гілок індуїзму, що базується на поклонінні Шиві як абсолютному божеству та включає різні школи й практики, зокрема аскетизм, йогу та тантризм.