шафар

[ʃɑfɑr] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Закарпатській області, Мукачівському районі.

  2. Власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з вершин хребта Свидовець (висота близько 1730 м).

  3. (рідко) Застаріла назва посадової особи, яка відповідала за збір податків (мита) на кордоні або торгівельних шляхах у деяких слов’янських народів у середньовіччі; митник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шафар, р. шафаря, д. шафареві, з. шафаря, о. шафарем, м. шафареві, к. шафаре

Походження слова (Етимологія)

Слово «шафар» походить з німецької мови через польське посередництво. У давньоверхньонімецькій мові існувало слово schaffâri, що означало «наглядач, керівник». Це слово пов’язане з дієсловом schaffen («творити, працювати»), яке, у свою чергу, споріднене з готським skaban («скребти, стригти») та латинським scabo («скоблю»). В українській мові «шафар» вживалося як застаріле для позначення збирача податків, старшого лакея, дворецького, ключника або економа. Існували також похідні: «шафарка» (дружина шафаря, ключниця), «шафарювати» (виконувати обов’язки шафаря), «підшафарний» (помічник керуючого).
Споріднені слова:економ, ключник, дворецький

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів