сфен

[sfɛn] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (мінералогія) Рідкісний мінерал класу силікатів, титаносилікат кальцію, що кристалізується в моноклінній системі; має характерну клиноподібну форму кристалів, використовується як руда для отримання титану, іноді як дорогоцінний камінь; синонім — титаніт.

  2. (архітектура, історія) Клиновидний, трикутний у плані елемент конструкції або деталь, зокрема простір між нахиленими карнизами фронтону та горизонтальним карнизом у давньогрецькій архітектурі.

  3. (геометрія, заст.) Геометричне тіло, обмежене трьома чи більше трикутниками, що сходяться вершиною; тригранний чи багатогранний кут, клин.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сфен, р. сфену, д. сфенові, з. сфен, о. сфеном, м. сфені, к. сфене

Більше записів