Значення
-
Порода мисливських собак, що належать до групи легавих, відомих довгою шерстю та чудовим нюхом, виведених для пошуку та стійки перед дичиною (наприклад, ірландський сетер, шотландський сетер).
-
Представник такої породи собак.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сетер, р. сетера, д. сетерові, з. сетера, о. сетером, м. сетері, к. сетере
Походження слова (Етимологія)
Слово «сетер» позначає породу мисливських собак. Воно походить з англійської мови, де «setter» утворене від дієслова «set» — «садити», що пов’язане зі словом «sit» — «сидіти». Це слово має давнє коріння: у давньоанглійській воно звучало як «sittan», а також споріднене з готським «sitan», латинським «sedere» та праслов’янським «sěděti», від якого походить українське «сидіти». Назва відображає особливість поведінки собаки, яка «присідає» або «залягає» перед дичиною, вказуючи мисливцю на її місцезнаходження.