Значення
-
(іст.) Письмовий документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку, виданий у Великому князівстві Литовському в XIV–XVIII століттях.
-
(іст.) У Великому князівстві Литовському — судовий акт, рішення суду, засвідчене печаткою.
-
(іст., перен.) Доказ, підтвердження чогось, свідоцтво (застаріле вживання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сертацій, р. сертація, д. сертацієві, з. сертація, о. сертацієм, м. сертацієві, к. сертацію