1. Надмірна, неглибока чуттєвість, схильність до емоційних переживань, що часто проявляється в плаксивості, ніжності без реального підґрунтя або в надмірній ідеалізації.
2. Напрям у літературі та мистецтві другої половини XVIII — початку XIX століття, що виник як реакція на раціоналізм класицизму і акцентував на першорядності почуттів, внутрішнього світу, доброти та співчуття простої людини.