1. Особа, найнята для домашнього виховання та початкової освіти дітей, переважно у заможних сім’ях, яка часто проживає в будинку роботодавців.
2. (заст.) Наставниця, вихователька у навчальних закладах для дівчат або в інститутах шляхетних дівчат.
гувернантка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та єсть тут одна гувернантка: то вона завтра гратиме на фортепьян, а ти гратимеш укупі з нею на скрипку. Воно й буде так, неначе оркестр… Ти будеш грати, а під твою музику танцюватиме все панство!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Напроти його сидів Володимир та стара гувернантка Fräulein Егпestine. Коло неї — якийсь невідомий для Лаговського молодик, польського типу, чорнявенький з закрученими вусенятами, фатуватий.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Їхню жваву балачку перебила німкеня-гувернантка: — Чи ви знаєте, Herr Professor? — вдалася вона.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |